Стягнення суми боргу, збитків та упущеної вигоди по договору оренди нежитлового приміщення

     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2017 р.           Справа№ 910/18754/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гаврилюка  О.М.

суддів:            Суліма  В.В.

  Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:                    

від позивача: ОСОБА_2 - особисто;

від відповідача: ОСОБА_3 - особисто;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2016

у справі № 910/18754/16 (суддя Нечай О.В.)          

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 позов задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 15  145,73 грн., реальні збитки в розмірі 22  489,09 грн., витрати на проведення обстеження приміщення в розмірі 3  500,00 грн. та упущену вигоду в розмірі 12  000,00 грн.; в іншій частині позову відмовлено; підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1  376,44 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3  995,48 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі № 910/18754/16 та винести постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2017 у справі №  910/18754/16 відновлено Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 строк подання апеляційної скарги; апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі №  910/18754/16 прийнято до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на  16.05.2017 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

В зв'язку з участю судді-учасника колегії ОСОБА_4 у тренінгу 16.05.2017, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.05.2017 було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Скрипка І.М., Сулім В.В.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 16.05.2017 оголошено перерву до 06.06.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі № 910/18754/16; розгляд апеляційної скарги у справі № 910/18754/16 відкладено на 15.06.2017.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 15.06.2017 оголошено перерву до 20.06.2017.

У зв`язку з відпусткою судді-учасника  колегії суддів Скрипки І.М., відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.06.2017 було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий),  Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 матеріали справи № 910/18754/16 прийняті до свого провадження визначеною колегією суддів.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 20.06.2017 оголошено перерву до 29.06.2017.

У зв`язку з відпусткою судді-учасника колегії суддів Майданевича А.Г., відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.06.2017 визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий),  Сулім В.В., Тарасенко К.В.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.06.2017 було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М., Сулім В.В., Михальська Ю.Б.  у зв`язку із відпусткою судді Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 прийнято матеріали справи № 910/18754/16 з розгляду апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі № 910/18754/16 до свого провадження.

Представник позивача у судових засіданнях заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 залишити без змін та, відповідно у письмових пояснень від 27.06.2017, зазначив, що загальна сума відшкодування вартості ремонту пошкодженого приміщення складає суму у розмірі 21 485,21 грн., а саме: 3 359,54 грн. - 29,23% вартості нового покриття для підлоги у приміщенні площею 22,1кв.м, 2 766,70 грн. - повна вартість будівельних матеріалів, що були закуплені для проведення ремонтно-будівельних робіт виключно у кімнаті площею 22,1кв.м, 15 359,00 грн. - вартість ремонтно-будівельних робіт виключно у кімнаті площею 22,1кв.м.

Представник відповідача у судових засіданнях підтримував вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі № 910/18754/16 скасувати та винести постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, враховуючи доводи письмових пояснень сторін, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі № 910/18754/16 має бути скасовано частково, прийнято нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.07.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення № 4, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого позивач, за договором орендодавець, зобов'язався передати відповідачу, за договором орендарю, в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення, загальною площею 37,8кв.м, яке знаходиться за адресою: Україна, АДРЕСА_2, а відповідач зобов'язується сплачувати позивачу орендну плату та інші платежі в порядку, зазначеному в цьому договорі. Приміщення належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2001. Приміщення передається в оренду для розміщення офісу орендаря та здійснення ним власної діяльності (швейне ательє).

Відповідно до п. 2.1 договору № 4 строк дії договору починається з моменту підписання обома сторонами акту приймання-передачі приміщення та закінчується 01.07.2016.

01.07.2015 між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, в якому зазначено про те, що приміщення знаходиться в справному технічному стані.

Позивач зазначає, що починаючи з лютого 2016р., відповідач припинив здійснювати оплату комунальних послуг, зокрема, послуг з теплопостачання, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 15 145,73 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із п. 3.6 договору № 4 плата за комунальні послуги, послуги зв'язку, спожиту електроенергію, за користування водою та каналізацією, за опалення, пожежну та охоронну сигналізацію, Інтернет та інші послуги, необхідні для забезпечення діяльності орендаря, здійснюється орендарем.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи наявні копії рахунків-фактур № 540524-03/2016-1 від 31.01.2016 на суму 4 376,01 грн., № 540524-03/2016-2 від 22.01.2016 на суму 11 532,35 грн., № 540524-03/2016-3 від 31.03.2016 на суму 9 628,02 грн., № 540524-03/2016-4 на суму 4 755,05 грн., що підтверджують спожиту теплову енергію на загальну суму 30 291,43 грн.

Однак, враховуючи те, що відповідач згідно із договором № 4 орендував лише частину приміщення, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення половини від вартості спожитих комунальних послуг, а саме: у розмірі 15 145,73 грн.

Факт виставлення та направлення позивачем відповідачу рахунку-фактури № 07/1 ОП на оплату послуг за теплопостачання на загальну суму 15 145,73 грн. та отримання вказаного рахунку-фактури відповідачем, підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті комунальні послуги у розмірі 15 145,73 грн., є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 22 549,16 грн., завдані відповідачем внаслідок неналежного користування частиною нежитлового приміщення, у зв'язку із чим відповідачем пошкоджено орендоване приміщення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 1, пунктом 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно із актом обстеження нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, члени комісії по обстеженню орендованого відповідачем приміщення в складі власника приміщення та свідків, із відміткою про відмову в участі обстеження відповідача, встановили, що внаслідок експлуатації відповідачем вказаного вище приміщення констатовано такий стан:

- на стелі мають місце численні отвори від саморізів та забруднення;

- на стінах мають місце численні отвори (до 70 шт.) від саморізів та забруднення;

- підлога (ковролін) в численних плямах великих розмірів (близько 50 см.) від мастильних матеріалів.

Крім того, з метою встановлення технічного стану нежитлового приміщення площею 37,8кв.м (площа, що обкреслена на технічному плані нежитлового приміщення), яке перебувало у користуванні відповідача на підставі договору № 4 та розташоване у житловому будинку № АДРЕСА_2, позивач звернувся до Агенції судових експертиз для проведення відповідного дослідження.

Відповідно до Висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 03.10.2016, складеного атестованим судовим експертом Карпенко О.В. (свідоцтво № 7 (5) від 28.09.2011) вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно провести у нежитловому приміщенні площею 22,1кв.м (частині нежитлового приміщення площею 37,8кв.м) по АДРЕСА_2 для усунення пошкоджень опоряджувального покриття та покриття підлоги у нежитловому приміщенні, що утворились на їх поверхні внаслідок користування відповідачем в період з 01.07.2015 по 01.07.2016 становить 15 359,00 грн.

Також позивачем були понесені витрати на придбання матеріалів для відновлення орендованого відповідачем приміщення на загальну суму 14 260,17 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 2 ст. 779 ЦК України визначено, що наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Відповідно до ч. 4 ст. 285 ГК України орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Згідно з ч. 2 ст. 779 ЦК України у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.          

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, після закінчення терміну дії договору № 4, позивач звертався до відповідача із листами про необхідність проведення ремонту в орендованому приміщенні, що підтверджується матеріалами справи. Проте, докази надання відповідачем будь-якої відповіді або відшкодування збитків, завданих пошкодженням орендованого приміщення, відсутні.

В матеріалах справи відсутні докази, надані відповідачем, які спростовують факт погіршення орендованого за договором № 4 приміщення саме з вини відповідача.

Так, в матеріалах справи наявні копії чеків, які підтверджують факт придбання матеріалів на загальну суму 14 260,17 грн., а позивачем заявлено вимогу про стягнення половини від вартості будівельних матеріалів.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем помилково здійснено поділ вартості будівельних матеріалів, що були закуплені для проведення ремонтно-будівельних робіт виключно у кімнаті площею 22,1кв.м.

Отже суд апеляційної інстанції, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, висновок та копії чеків, наданих позивачем з урахуванням того, що розмір виключно кімнати 22,1кв.м, встановив, що загальна сума відшкодування вартості ремонту пошкодженого приміщення складає суму у розмірі 21 485,21 грн., а саме: 3 359,54 грн. - 29,23% вартості нового покриття для підлоги у приміщенні площею 22,1кв.м, 2 766,70 грн. - повна вартість будівельних матеріалів, що були закуплені для проведення ремонтно-будівельних робіт виключно у кімнаті площею 22,1кв.м, 15 359,00 грн. - вартість ремонтно-будівельних робіт виключно у кімнаті площею 22,1кв.м.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача відшкодування вартості ремонту пошкодженого приміщення у розмірі 21 485,21 грн., є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача реальних збитків у вигляді витрат на проведення експертного дослідження в розмірі 3 500,00 грн., враховуючи ту обставину, що для належного обґрунтування розміру реальних збитків, завданих відповідачем, позивач був вимушений замовити експертне дослідження та оплатити його вартість.

Оплата позивачем вартості експертного дослідження підтверджується платіжним дорученням № 5 від 02.09.2016, належним чином засвідчена копія якого наявна у матеріалах справи.

Далі за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/67850169