Постанова Апеляційного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТІ КИЄВА

Справа № 33/796/3333/2017                                                                        Головуючий в 1-й інстанції: Бірса О.В.

Категорія: ст. 124  КУпАП                                                                         Доповідач: Жук О.В.    

П О С Т А Н О В А

  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Суддя судової палати з розгляду  кримінальних справ Апеляційного суду

міста Києва Жук О.В.,

розглянувши 21 лютого 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_3 і потерпілого ОСОБА_4 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2017 року про притягнення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2017 року постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва Ткаченка В.Ю. визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі - КУпАП/, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень на користь держави.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 320 гривень.

Згідно з постановою 26 жовтня 2017 року, о 17 годині 45 хвилин,  ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «VOLVOXC90» д.н.з.НОМЕР_1, рухаючись на проспекті Гагаріна, 3 в м. Києві, порушив п.13.1 Правил Дорожнього руху України /далі - ПДР України/, а саме не дотримався бокового інтервалу, внаслідок чого сталося зіткнення з транспортним засобом «Nissan Maxima QX» д.н.з.НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказану постанову та закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Своє прохання апелянт обґрунтовує тим, що він не порушував ПДР України, а в дорожньо-транспортній пригоді винен водій автомобіля «Nissan Maxima QX». Так, згідно схеми місця пригоди, після зіткнення автомобіль «NissanMaxima QX» зупинився на 1/3 кузова випередивши автомобіль апелянта, тобто рухався з більшою швидкістю ніж останній.

На думку апелянта, розташування автомобіля «VOLVO XC90» після зіткнення відносно лінії дорожньої розмітки, положення зовнішнього лівого дзеркала заднього огляду автомобіля «Nissan Maxima QX», яке склалося внаслідок зіткнення, та розміщення останнього після зупинки вказують на те,  що саме водій автомобіля «Nissan Maxima QX» випереджав автомобіль апелянта, а не навпаки.

Тому, схема дорожньо-транспортної пригоди та фотокартки з місця події підтверджують наявність в діях водія автомобіля «NissanMaxima QX» порушень ПДР України.

Висновки суду першої інстанції про часткове визнання ним своєї вини не відповідають дійсності і спростовується його письмовими поясненнями наданими безпосередньо після пригоди, поясненнями зазначеними в протоколі і додатковими поясненнями, поданими під час судового розгляду.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 просить змінити постанову суду, виключивши з її мотивувальної частини посилання про наявність в причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення водієм автомобіля «NissanMaxima QX» ПДР України. В решті постанову залишити без змін.

Своє прохання апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції про наявність в діях водія автомобіля «NissanMaxima QX» вимог ПДР України суперечать фактичним обставинам справи.  

Так, згідно даних зазначених на схемі місця пригоди, бокова передня ліва частина автомобіля «VOLVO XC90» знаходиться поза межами дорожньої розмітки смуги дорожнього руху, в якій відбулося зіткнення транспортних засобів, а його бокова задня ліва частина - в межах дорожньої розмітки. В той час, як бокова права частина автомобіля «Nissan Maxima QX» знаходиться на певній відстані від дорожньої розмітки, яка розділяє крайню ліву і середню смуги руху, тобто останній рухався паралельно лінії дорожньої розмітки та не перетинав її. Дані обставини також підтверджуються фотокартками з місця пригоди.

Вважає, що оскільки крайня ліва смуга руху по проспекту Гагаріна в м. Києві звужувалася по ходу руху автомобілів, відповідно і рух автомобіля «VOLVO XC90» також зміщувався з ліва на право у дорожню смугу по якій в попутному напрямку рухався автомобіль «NissanMaxima QX», тому водій автомобіля «VOLVO XC90» повинен був надати дорогу останньому.

При цьому, потерпілій просить поновити йому строк на апеляційне оскарження вказаної постанови посилаючись на те, що про її існування він дізнався лише 18.01.2018 під час ознайомлення з матеріалами справи в Апеляційному суду міста Києва. Копія постанови суду від 01.01.2017 на його адресу направлена не була.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_3, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення потерпілого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_6, які підтримали його апеляційну скаргу, пояснення свідка ОСОБА_7,перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

При цьому, вважаю за необхідне поновити потерпілому ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять даних щодо належного його сповіщення про час та місце судового розгляду, а копія постанови йому направлена судом не була.

Відповідно до ст. ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності. Доказами  в  справі  про  адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані,  на  основі  яких  у  визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення,  винність  даної  особи  в  його вчиненні та інші обставини,  що  мають  значення  для  правильного вирішення  справи.

Орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення  зобов'язаний  з'ясувати: чи  було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а  також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу /посадової особи/, який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Висновок суду щодо вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме даними що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, схемі місця дорожньо-транспортної пригоди і фотокартках автомобілів після зіткнення, а також в поясненнях водіїв учасників пригоди.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснив, що він, керуючи автомобілем НОМЕР_3, рухався по проспекту Гагаріна у напрямку проспекту Соборності в м. Києві вздовж лінії дорожньої розмітки у своїй смузі руху. Швидкість руху його автомобіля була приблизно 10 км/годину. Несподівано він відчув поштовх з правого боку, звук удару і його автомобіль змістився в ліво. Він одразу зупинився і увімкнув аварійну сигналізацію. Вважає, що в даній пригоді винен водій автомобіля «Nissan», який випереджав його автомобіль.

Однак, в первинних письмових поясненнях ОСОБА_3 зазначав, що лише відчув скрежет з правого боку автомобіля, і не розуміючи, що відбувається зупинився.

З пояснень водія автомобіля НОМЕР_4 - свідка ОСОБА_5, наданих безпосередньо після пригоди і в суді апеляційної інстанції, вбачається, що рухаючись в своїй смузі дорожнього руху відчув удар в ліву частину свого автомобіля від водія автомобіля «VOLVO XC90», який здійснюючи маневр направо не надав йому дорогу.

Згідно схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, зіткнення транспортних засобів «VOLVO XC90» /позначка №1/ та «Nissan Maxima QX» /позначка №2/ відбулося в середній смузі дорожнього руху у напрямку проспекту Соборності в м. Києві. Після зіткнення переднє і заднє ліве колесо транспортного засобу «VOLVOXC90» /позначка №1/ знаходяться на розділювальній смузі, яка розділяє суміжні проїзні частини дороги /а.с.2/.

Зазначене розташування автомобілів після зіткнення підтверджується також фотокартками з місця пригоди /а.с.11-15,64-65/.

Схема підписана обома учасниками дорожньої пригоди і не містить будь-яких зауважень останніх.

Пояснення свідка ОСОБА_5 узгоджуються зі схемою місця пригоди, оскільки його автомобіль НОМЕР_4 розташований безпосередньо у смузі дорожнього руху в якій відбулося зіткнення паралельно дорожній розмітці.

Тому, доводи апелянта щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди не знайшли свого підтвердження.

Висновок судового експерта ОСОБА_8 №0279 від 05.01.2018 про наявність в діях водія ОСОБА_3 порушень інших пунктів ПДР України, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із вчиненням даної пригоди /а.с.38-43/, крім зазначених у протоколі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, виходить за межі судового розгляду даної справи, а тому даний висновок не може бути взятий до уваги судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.13.1 ПРД України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції і безпечного інтервалу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 не дотримався безпечного бокового інтервалу, чим порушив п.13.1 ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Разом з цим, в мотивувальній частині постанови судом першої інстанції було безпідставно зазначено про наявність в діях водія транспортного засобу «NissanMaxima QX» порушень ПДР України, оскільки розгляд даної справи здійснюється лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3

Тому, постанова суду в цій частині підлягає зміні.  

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні   правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити потерпілому ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2017 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання на порушення ПДР України водієм транспортного засобу «Nissan Maxima QX» д.н.з.НОМЕР_2.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва О.В.Жук