‎(097) 793 18 85
(093) 969 80 11
Задать вопрос
м. Київ, вул. Хрещатик, 46-б, оф.5
Карта проїзду

Нюанси оскарження повторного заочного рішення

 

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року                                                                                                                                     м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Головуючого  Охрімчук Л.І.,

суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від  16 липня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 9 квітня 2015 року, 

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.   

Позивач зазначав, що 25 березня 2008 року між ним та відповідачкою було укладено договір про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з процентною ставкою 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на те, що відповідачка не виконала договірних зобов’язань за цим договором, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з неї 26 тис. 255 грн 49 коп. заборгованості за кредитом.   

Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 3 травня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 6 тис. 163 грн 95 коп. заборгованості за кредитом, 6 тис. 785 грн 77 коп. заборгованості за процентами, 1 тис. 275 грн комісії за користування кредитом, 711 грн 24 коп. штрафу (фіксована частина), 711 грн 24 коп. штрафу (процентна складова).

Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 5 березня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 26 тис. 255 грн 49 коп. заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 9 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2015 року, відмовлено в прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 5 березня 2015 року з тієї підстави, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не дотрималася встановленого статтями 228–232 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) порядку перегляду заочного рішення суду, який його ухвалив.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 9 квітня 2015 року ОСОБА_1 просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини третьої статті 232 цього Кодексу при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надала копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 лютого 2011 року, 4 лютого, 8 та 29 квітня 2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, заочним рішенням Галицького районного суду  м. Львова від 3 травня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 6 тис. 163 грн 95 коп. заборгованості за кредитом, 6 тис. 785 грн 77 коп. заборгованості за процентами, 1 тис. 275 грн комісії за користування кредитом, 711 грн 24 коп. штрафу (фіксована частина), 711 грн 24 коп. штрафу (процентна складова).

28 березня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до цього ж суду із заявою про перегляд зазначеного заочного рішення.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13 травня 2013 року заочне рішення цього ж суду від 3 травня 2012 року скасовано; призначено справу до судового розгляду.

Рішенням цього ж суду від 16 квітня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 15 тис. 435 грн 96 коп. заборгованості за кредитом.

8 травня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 16 квітня 2014 року.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2014 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2014 року залишено без змін; виключено з описової частини рішення посилання суду на те, що відповідач у попередньому судовому засіданні надав пояснення про те, що не заперечує проти задоволення позову.

5 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до касаційного суду з касаційною скаргою на вказану ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції від 16 квітня 2014 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

18 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулась до районного суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача.

Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 5 березня 2015 року позовні вимоги (уточнені) ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 26 тис. 255 грн 49 коп. заборгованості за кредитним договором.

25 березня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на вказане судове рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 9 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2015 року, відмовлено в прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 5 березня 2015 року з тієї підстави, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не дотрималася встановленого статтями 228–232 ЦПК України порядку перегляду заочного рішення судом, який його ухвалив.

Постановляючи ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 5 березня 2015 року, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, вважав, що відповідачка, подавши апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції, не дотрималася установленого статтями 228–232 ЦПК України порядку перегляду заочного рішення судом, який його ухвалив, тому в прийнятті апеляційної скарги необхідно відмовити. При цьому суд зазначив, що відповідно до статей 231, 232 ЦПК України заочне рішення оскаржується відповідачем в апеляційному порядку лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та ухвалення повторного заочного рішення.

В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року касаційний суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення відповідачу апеляційної скарги на заочне рішення районного суду та направив справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі з тієї підстави, що заочне рішення суду першої інстанції було переглянуте за заявою відповідача районним судом і за наслідками розгляду цієї заяви постановлено ухвалу про залишення її без задоволення.

Отже, порівняння наведеного судового рішення із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову, аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм процесуального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

Разом з тим в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 лютого 2011 року, 4 лютого, 8 квітня 2015 року, наданих заявницею для порівняння, касаційний суд дійшов висновку про те, що оскаржувані заочні рішення у цих справах ухвалені повторно, тому вони підлягають апеляційному оскарженню в загальному порядку, визначеному ЦПК України для оскарження судових рішень, відповідно до частини третьої статті 232 цього Кодексу.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини третьої статті 232 ЦПК України. 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України).

ЦПК України встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення – шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про  перегляд цього рішення (статті 228–232), а також загальний порядок – апеляційне оскарження (стаття 232).

Відповідно до частини третьої статті 232 ЦПК України повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

 Наявність права на апеляційне оскарження повторного заочного рішення означає можливість ухвалення такого рішення відповідно до загальних законодавчих вимог, які визначають умови заочного рішення та процедуру розгляду справи в заочному порядку.

Повторний розгляд справи після скасування першого заочного рішення по суті та функціонально є продовженням позовного провадження в суді першої інстанції.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, відмовив у прийнятті апеляційної скарги відповідачки на заочне рішення районного суду з підстави недотримання нею  встановленого статтями 228–232 ЦПК України порядку перегляду заочного рішення судом, який його ухвалив.

Проте суди залишили поза увагою те, що оскаржуване заочне рішення є повторним у цій справі, тому підлягає оскарженню в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, що передбачено частиною третьою статті 232 ЦПК України.

Таким чином, апеляційний суд відмовив у прийнятті апеляційної скарги з порушенням частини третьої статті 232 ЦПК України, а касаційний суд не усунув допущені апеляційним судом порушення.  

Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди апеляційної та касаційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме частини третьої статті 232 ЦПК України, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а це відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини другої статті 3604 цього Кодексу є підставою для скасування судових рішень зазначених судів, ухвалених у цій справі, та направлення справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 9 квітня 2015 року скасувати, справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої
статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.


ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
у справі № 6-2478цс15

Відповідно до частини третьої статті 232 ЦПК України повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

 Наявність права на апеляційне оскарження повторного заочного рішення означає можливість ухвалення такого рішення відповідно до загальних законодавчих вимог, які визначають умови заочного рішення та процедуру розгляду справи в заочному порядку.

Повторний розгляд справи після скасування першого заочного рішення по суті та функціонально є продовженням позовного провадження в суді першої інстанції.

 
Order
 
 
 

 

 

 
Швидке замовлення:
+380








Прикріпити фото (до 5 шт.)
Вхід на сайт:

Запам'ятати мене
Відновлення паролю:
Інструкції по відновленню паролю
буде відправлена на пошту вказану
при реєстрації на сайті.
Реєстрація: